Українська література

Урок №1                    Українська література

11 клас

Тема: Григір Тютюнник. « Три зозулі з поклоном » - новела про щиру й

             віддану любов, людську чесність і порядність

Мета: розкрити ідейно - художній зміст твору, поглибити поняття про новелу, удосконалювати вміння визначати проблематику твору; розвивати  критичне мислення, вміння аналізувати, формувати власну думку про поведінку героїв; виховувати повагу до високих людських почуттів, прагнення знайти справжню любов, уміння берегти її і цінувати.

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, фотографії, ілюстрації, аудіозапис.

Тип уроку: засвоєння нових знань, комбінований, з використанням елементів критичного мислення.

Хід уроку

Над вечірнім простором солоним,

Подолавши даль гірких років,

Три зозулі прилетять з поклоном

До квітчасто чистих рушників.

І душа здригнеться рушниково,

І дитинність вирветься з оков.

Як джерельце – Григорове слово-

З первозданним іменем: любов.

                                                                                                     

                                                                                                        С.Чернілевський

1. Організаційний момент.

2. Перевірка домашнього завдання.

     На минулому  уроці ми  ознайомилися з життєвим і творчим шляхом   геніального українського письменника Григора Тютюнника. Кожен із вас може впевнено стверджувати, що він жив , як писав, а писав, як жив…

«Мозковий штурм»

·        Де і коли народився Г. Тютюнник? (5 грудня 1931р., с. Шилівка, на Полтавщині).

·        Де ріс і виховувався? ( на Донбасі у батькового брата Филимона Васильовича Тютюнника).

·         У якому навчальному закладі здобув Тютюнник філологічну освіту? (1957-1962рр. Харківський університет ).

·        Рік виходу й назва першої книжки ( 1966р., «Зав’язь»).

·        Кому завдячував Григір Тютюнник за сприяння його переселення до Києва? ( Олесю Гончару та Анатолію Дімарову).

·        Як ви зрозуміли, на які роки припадає становлення Тютюнника як письменника? ( Це 60-і роки ХХ століття).

·        За які твори письменнику присвоєно республіканську літературну

премію ім. Лесі Українки? ( « Климко» , « Вогник далеко в степу» ).

- Коли отримав Державну премію ім. Т. Шевченка? (посмертно , 1989р.)

-  Назвіть екранізовані твори Тютюнника? (« Син приїхав» , « Дід Северин» , « Вогник в степу», « Три плачі над Степаном» , «Оддавали Катрю», « Климко», «Грамотний»).

- Які літературні жанри використовував у творчості?( новели, оповідання, повісті).

- Який жанр найулюбленіший? Чому? ( новела, бо найближче стоїть до поезії ) .

- У якому році письменника не стало?( 7 березня 1980 р.) .

3.Повідомлення теми і мети уроку.

Слухання грамзапису. Укр. нар. пісня « Летіла зозуля через мою хату» .

     Саме ця пісня стала поштовхом  до написання найчарівнішої новели 20 ст.

« Три зозулі з поклоном» - розповідь про щиру й віддану любов , людську чесність і порядність. Це і буде темою нашого уроку.

     Зверніть увагу на епіграф уроку.  Отож, сьогодні ми з вами полинемо в чарівний світ художнього слова Г. Тютюнника.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Виходячи з теми уроку, які б цілі й завдання ви для себе визначили? (проаналізувати новелу, розкрити її ідейно- художній зміст через переживання й роздуми героїв, поглибити знання з теорії літератури, розкрити погляд письменника на «любов Всевишню» ).

      Сподіваюсь, що наші очікування справдяться, принаймні для цього вами проведена випереджувальна робота: ви ознайомилися з автобіографією

Г. Тютюнника, щоденниковими записами, прочитали новели, частина з вас працювала групами, частина - за індивідуальним завданням.

4.  Мотивація навчальної діяльності.

     Багато творів написано про велике людське почуття - кохання. Не є винятком і творчість Г. Тютюнника. Герої новели - втілення добра, людяності, порядності й чесності. Цей трагічний, щемливо ліричний твір має присвяту:  «Любові Всевишній присвячується». Саме епітет « Всевишній», який в українській мові вживається в сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття - кохання. Воно приходить до кожного по - різному, одних робить щасливими, а іншим приносить муки та страждання. Але завжди залишає слід на все життя.   І часто люблять не двоє, а троє. Хто зайвий? Хто ні? Саме це ми сьогодні постараємося з’ясувати.

5. Вивчення нового матеріалу.

     Для того, щоб наша робота була більш плідною, заздалегідь клас був поділений на групи і кожна група отримала завдання. Це «Історики» ,             «Літературознавці» та «Театрали». Отож, слово надається історикам.

« Історики»

1.    Історія написання новели «Три зозулі з поклоном».

      Який біографічний момент у новелі? (Батька Григорія Тютюнника як ворога народу було заарештовано в 1937 році. Із Сибіру батько так і не повернувся. Родина не отримала навіть відомостей про дату смерті й місце поховання.)

     Цю новелу письменник тривалий час не міг опублікувати — у застійні роки не допускали навіть натяку на жахіття сталінщини, хоча в творі прямо про це ніде і не сказано. Зрештою новела «Три зозулі з поклоном» була надрукована  в журналі «Ранок» у 1977 р.                                                                                                              Історія, описана в новелі, народжена самим життям. Тютюнник у щоденнику записав: «Я виношую образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама у горі кинулася саме до неї. Жінка та була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько і мама, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і взаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала і побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти подивись, яке благородство і краса двох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна в цілім світі шукала підтримки у своєї суперниці, співчувала їй і жаліла... Якщо поталанить щось написати – воздам хвалу жінці і красі».      

    Так, а поштовхом до написання послужила така подія: 1976 року до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед його пісень була одна, яка особливо вразила письменника – «Летіла зозуля через мою хату» - про вічне кохання, яке приносить страждання. У народі існувало повір’я: є не лише приворотне зілля, а й відворотне. Щоб позбавити закохану людину мук через невзаємне кохання, через старця або малу дитину передавали своєрідне вітання: « Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, відпусти.  Почувши пісню бандуриста, Григір кинувся до кімнати  писати. Так і народилася одна з найчарівніших новел 20 ст.

«Театрали»

      У новелі любов заволоділа серцями трьох людей. Три зозулі - три  долі - Марфи, Михайла та Софії, то три туги, освячені любов’ю. Отже, яку роль відіграє це велике почуття у житті героїв новели? Про це нам повідомить група театралів.

     (Один учень від імені Марфи ( Михайла та Софії ) розповідає історію її кохання, другий - добирає цитати до образу, третій - складає асоціативний кущ. Підключаються учні з інших груп).

« Асоціативний кущ»

     Марфа: порядна, лагідна, тиха, вірна, здатна на велике кохання, відчуває чужий біль, тужить, обожнює сина коханого, чиста душею.

     Михайло: чистий душею, вірний, талановитий, люблячий, переживає, порядний, трудолюбивий, обожнює сина, дружину, співчутливий.

     Софія: мудра, вірна, любляча, співчутлива, любить сина й чоловіка, відчуває чужий біль.

 

Підсумок учителя

       Марфа вся - пам’ять і чекання. Не можна не вклонитися її святій любові. Перед силою такого почуття никнуть найзапекліші скептики й циніки.

      Михайло за тисячі верств чув Марфу, проте не зрадив ні дружині, ні синові. Він ніби взяв на свої міцні плечі відповідальність за всіх. Він катувався у снігах та морозах між любов’ю та обов’язком, зате мав право сказати: « Моя єдина в світі Соню».

           Софія - мудра, а ще мучениця. Марфа ще чекає повернення Михайла, а Софіїні спогади вже закам’яніли і вже не болять, і не щемлять. Михайло чесно писав дружині про своє почуття до іншої, бо був певний, що зрозуміє. І не помилився.

Останній лист від тата

11-класник читає лист напам’ять.

6. Актуалізація опорних знань.

Викладач

    Про Григора Михайловича та його твори написано багато досліджень, та, мабуть, ніколи не зменшиться захоплення і подив, як на кількох сторінках сказати про життя, про свій час, вмістити думки і образи цілого роману, як у краплині відобразити світ. І на наступному етапі нашого заняття ми спробуємо підійти до розгадки феномену через художній  аналіз однієї з найкращих новел «Три зозулі з поклоном».

      Наше завдання полягатиме у тому, щоб знайти у творі ті особливості, які було зазначено.

          Пригадаємо, які риси характерні для новели як малого прозового жанру?  (динамічність сюжету, несподіваний фінал, емоційна насиченість, поглиблений психологізм...)

       Доведіть, що даний твір є новелою.

       Чи всі ознаки цього твору притаманні саме новелі? (Твір має складну композиційну будову: складається ніби з трьох новел, у якій свій головний герой, три сюжетні лінії ;  наявне обрамлення – розповідь юнака- студента; «Останній лист до тата» є своєрідною новелою в новелі; у творі тісно переплелися час теперішній і минулий, реальність зі спогадами, розповіддю. Послідовної дії в новелі немає: вона «змонтована» з різних хронологічних фрагментів, тому непросту історію стосунків читач вибудовує сам; новела має ознаки притчі- висновок, до якого приходить автор і який пропонує читачеві.

                      У чому ж неповторність і своєрідність таланту Григора Тютюнника-майстра   новели (а саме так називають його)?  Надамо слово ще одній творчій групі.

            Повідомлення групи «Літературознавців», систематизоване і узагальнене схематично.

1.      Григір Тютюнник був справжнім «майстром художньої деталі». За її допомогою він досягав лаконічної, але інформативної «густоти» зображення.            

Що таке художня деталь?

       Скажімо, у цій новелі саме з розповіді Софії довідуємося, що ж було на душі в Марфи, у Михайла. Найточніше про це «говорять» такі деталі: вона

терпляче сидить «на поріжку» пошти, чекаючи на листа від Михайла; у неї «жовті кучері з-під чорної хустки» (що символізує її розлуку й печаль); листа Михайла до дружини «пригорнула до грудей»; у неї постійно «сльози в  очах»; Михайло очі «долонею прикриває» (ніби приховує, що ж у душі) , очі його печуть, а Софіїні сухі; посивіла Марфа і посивів Михайло; руки не слухаються, сниться столярна робота;  сосни «батькові» і сосни «молоденькі». Карпо над галушками катується (приземленність ). Як бачимо, останні деталі — контрастні; на подібних контрастах Григір Тютюнник також постійно акцентує .

Висновок

     Колоритна гама Тютюнникової деталі продумана, використана настільки точно, що без неї важко було б говорити про цілісність  усього твору. Кожна деталь новеліста – це влучний мазок художника, який через копітку працю приходить до викінченої картини.

2.      Деталі – символи:                                                  

·        Софія- мудрість;

·        зозуля- багатозначний символ. Вона уособлює сум, тугу за минулим життям, за красою, страждання, перетворення жінки на птаху, віщунку життя,  пробудження природи. Це загалом добрий вісник, птах, близький до людської душі. Людина перед смертю просить її переслати вісточку про себе. Може уособлювати нещасливу в коханні чи подружжі дівчину чи жінку;

·        число 3 – любовний трикутник, три дороги , три бажання;

сосна - через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — «татова сосна», що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому («Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища сосна — а за нею річки синє крило...»).

 Що криється за окремими деталями? Які трагічні сторінки цілої країни?

( трагедія репресованих до сталінських таборів)

3. Характерною особливістю Тютюнникових творів є незрима його присутність. Білоруський письменник Янка Бриль писав, що його оповіданням  «п ритаманне авторське проникнення в душу героїв, принадне вміння не просто показати людину, а й поріднити її з читачем, заразити читача почуттями героїв, зацікавити їх гіркою і щасливою  долею».

4. Психологічно Тютюнник найближчий до В. Стефаника і Косинки.   

Тесть Стефаника радив йому « Василю, не пиши так страшно, бо вмреш!» Подібну пораду давав Г. Тютюнникові його брат: «Ти, Григоре, надто відкриваєш серце, ти хоч рукою його прикривай» .

Підсумок                                      
       Найголовніше в цій новелі навіть не трагічна історія нерозділеного кохання, а самі почуття, переживання героїв, які автор передає тонко, глибоко, переконливо.

   Саме вони рухають сюжетом твору, розширюють його часові, просторові межі, тобто визначають художній час і простір, головну ідею.     Головним персонажем тут насправді є любов, а люди його лише уособлюють, матеріалізують.

7. Підсумок уроку.

Запитання дискусійного характеру

-         Чому твір має таку назву?

-         Чи можна дати  однозначну відповідь  на запитання « Чому  Марфа з Михайлом не одружилися, якщо так відчували одне одного?»

-         Чи усі життєві ситуації можна класифікувати, як  чорне  - біле, погане - гарне?

-         Чи вірите ви в існування таких почуттів?

-         Як би ви поводилися на місці Софії?

-         Це трагічний твір чи оптимістичний?

-          Яка ідея твору? (Возвеличення любові як високої християнської цінності, яка підвищує людину над буденністю, очищає, возвеличує душу).

-         Який висновок зробив для себе кожен з вас?

8. Оцінювання.  Домашнє завдання.

Заключне слово вчителя.

     Хочеться закінчити наш урок словами Є. Гуцала: « Може, то був природний стан його душі - боліти і вболівати за інших? Саме боліти і страждати, а не бути в стані самовдоволеного спокою? Боліти і страждати, але не мовчки, не потай, а-- відкрито, на загал, аби отим своїм привселюдним болем та стражданням порятувати  інших , принести більше добра в цей великий, прекрасний -  і такий ще не вдосконалений світ, що стоїть на дисгармонії, а мав би стояти лише на гармонії… З роками цей біль не вгамувався, а виростав, як виростав письменницький талант. І як міг угамуватися, коли біль був природним станом душі…»

     Тому і вам хочу побажати не бути байдужими  і черствими, плекайте у своїх душах високе почуття любові до всіх людей.

Інтерактивна гра « Незакінчене речення»

-         Сьогодні на уроці я навчився…

-         Уперше відчув …

-         Переконався в тому…

-         Найбільше сподобалась відповідь …, тому що …

-         Мої побажання тим, хто  …

Домашнє завдання: усне повідомлення « Що для мене означає любити?» ; письмово – лист до письменника.

Урок з української літератури в 11 класі.

Тема. Урок-диспут з елементами театралізації  „Нерівність душ - це гірше, ніж майна” (за романом Л. Костенко „Маруся  Чурай”).

Мета: допомогти учням глибше засвоїти зміст роману, удосконалювати вміння аналізувати твір, давати свою оцінку вчинкам героїв, робити висновки;

розвивати логічність і самостійність суджень, культуру мовлення, пам'ять, мислення, навики виразного читання та акторські здібності;

виховувати почуття людської гідності, милосердя, патріотизму, високої духовності.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування умінь.

Обладнання: роман Л. Костенко „ Маруся Чурай", мультимедійна дошка зі слайдами, елементи костюмів, фотоілюстрації Ліни Костенко та Марусі Чурай.

Перебіг уроку

Учні заздалегідь поділені на групи:

1) історики;

2) літературознавці;

3) актори;

4) юристи.

Кожна група має своє випереджальне завдання.

І. Мотивація навчання школярів.

Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1) Повідомлення групи істориків про історичний контекст роману

Роман розповідає про події першої половини ХVІІ століття, а саме - часи Хмельниччини. В основу покладено історичні факти про оборону Полтави, а також про життя легендарної полтавки Марусі Гордіївни Чурай (за переказами мешкала в Полтаві 1625 -1650 років).

Розповідь про долю цієї дівчини переплітається з історичними подіями, учасницею яких вона була. Що ж це за події? Навесні 1637 року в Україні спалахують повстання козаків і селян проти польської шляхти під проводом Остряниці, Гуні та Скидана. А з січня 1648 року ці розрізнені вибухи народного гніву перетворюються на визвольну війну, яку очолив обраний гетьманом Богдан Хмельницький. Під його керівництвом українське військо здобуло визначні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. У серпні 1649 року між Хмельницьким і польським королем Яном II Казимиром було укладено Зборівський мирний договір. Та через деякий час поляки порушили його і війна спалахнула з новою силою. Одним із наслідків тих страшних часів стала пожежа в Полтаві, у вогні якої згоріли, зокрема, й документи, пов'язані з життям Марусі Чурай. Ліну Костенко цікавлять не лише історичні факти, а й деталі особистого життя геніальної піснетворки Марусі Чурай. Її пісні співає й далі буде співати ще не одне покоління  українців.

2)Повідомлення літературознавців про події роману.

Тож про Марусю Чурай ми знаємо тільки з переказів. Та це не завадило Ліні Костенко створити роман надзвичайної художньої сили, майстерно виписати образ героїні - гордої й ліричної, сильної й жіночної водночас. Противага Марусі - образ Гриця, у якого за іронією долі дівчина закохалася.Та чи вартий був Гриць такої дівчини як Маруся, її щирого кохання, її вірності? Що ж все - таки приваблювало Марусю у цьому парубкові, якщо навіть дізнавшись про зраду коханого вона продовжувала його кохати? Відповіді на ці та інші питання ми спробуємо знайти у романі Ліни Костенко „Маруся Чурай”.

Слово вчителя

В основі сюжету лежать перекази про легендарну співачку Марусю Чурай. Та найкраще про свою долю  вона розповість  сама.

3)Група "актори".

Виходить учениця в українському костюмі, яка говорить від імені Марусі Чурай.

«Народилася я у Полтаві в 1625-у році в сім'ї урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая. Мій батько був відважним та гордим козаком , брав участь у боях проти  польської шляхти, потім потрапив у полон і був страчений.

Ми залишилися з матір'ю самі. Смерть батька була для нас страшною втратою. Мою стражденну душу врятували пісні, з якими я говорила, плакала і сміялася, в які вклала найсокровенніші  мрії, бажання і велику віру у краще майбутнє.

Ішли роки, я підростала. У моє життя непомітно увійшло кохання. Гриць Бобренко був нашим сусідом та моїм молочним братом. З раннього дитинства ми були завжди разом. Мені здавалося, що понад усе на світі я люблю пісні та кохаю Гриця. Але мій коханий виявився слабовільною людиною, піддався материним умовлянням і заручився з багачкою Галею Вишняківною. Все то гроші...Та хіба ж вони варті покалічених душ?!

    А потім він помер. Через отруєння. І моя душа померла разом з ним. А потім мене судили. Вони казали, що то я його отруїла...Та за мить до страти Іван Іскра врятував мене грамотою від Богдана Хмельницького, та я уже не хотіла жити. А потім була проща до Києва. Я так хотіла поклонитися святим місцям. А потім були сухоти... і все. Лише мої пісні залишились нетлінними».

Слово вчителя.

Щойно Маруся Чурай, розповідаючи про себе, розповіла нам сюжет роману Л. Костенко. Вже перша частина роману - це суд над легендарною дівчиною, яку звинувачують у вбивстві свого коханого.

   Проблемне питання: чому спочатку на суді Маруся мовчить: тому, що згодна з вироком чи тому, що невинним не потрібно виправдовуватись?

Слово вчителя.

Перш ніж дати остаточну відповідь чи винна Маруся, давайте з'ясуємо родинні цінності Чураїв і Бобренків. Для цього скористаємось  методом " Діаграма Венна"

               Чураї                         Бобренки

Дбають про власний добробут. Гриця майже не      бачили за домашніми клопотами.              Жили у постійних сварках.            Мати спотворила душу Гриця.

Цінують  свободу, освіту. Мають почуття власної гідності, мудрі, розсудливі. Все життя прожили в любові. Мати вчить дочку по життю поводитись                         гідно.

Діти поважали батьків

 

4) Слово вчителя.

Отже, сталася трагедія, але перш ніж ми зʼясуємо її причини,  нам потрібно з'ясувати, якою людиною  насправді був Гриць Бобренко.

Прийом"Фішбоун" допоможе дати відповідь на запитання: Гриць - зрадник чи жертва обставин?

(Перед горизонтальною стрілкою записується запитання,  біля верхніх стрілочок - життєві ситуації, в які потрапляв герой, а біля нижніх - наслідки, до яких вони привели. В кінці великої стрілки пишуть підсумок сказаного , тобто дають відповідь на запитання на основі аналізу подій).

                     батьки майже

                     не займались               бажання                 роздвоєність

Гриць -       вихованням сина         розбагатіти           душі                  зрадників

зрадник                                                                                                     в Україні

чи жертва?                                                                                                завжди

                       по суті                      сватає                    загибель               карали

                       виріс у сімʼї             Галю

                       Чураїв                      Вишняківну

Отже, якщо Гриця вважати зрадником,бо він понівечив і розтопкав не тільки Марусине кохання, а і її душу.  То ж  його смерть - закономірність, адже в Україні зрада завжди вважалась  гріхом і ганьбою, а зрадників засуджували на смерть. Але залишається відкритим питання: хто винен у його смерті?

8) Створення проблемної ситуації.

„Літературна дуель"( дівчата та хлопці по черзі задають один одному запитання).

Запитання дівчат до хлопців:

-Чи мав Гриць моральне право, кохаючи Марусю, сватати  Галю?

-Ми знаємо, що Гриць був сміливим козаком, не раз дивився в обличчя смерті. Тоді чому ж він піддався впливу матері? Чи не суперечать ці вчинки один одному?

-Чи можна назвати таку ситуацію типовою для того часу? А для сьогодення?

-Чи мають гроші владу над людьми? Чи можуть стояти на одних шальках терезів такі поняття як кохання та гроші?

-Чи можна виправдати зраду Гриця?  Як би ви вчинили  у такій ситуації?

Запитання хлопців до дівчат:

-Чи вірите, що Маруся здатна на вбивство? Чи можна вбити кохану

людину?

-Чи тотожними є поняття талант і жорстокість у даній ситуації?

-Чому Маруся не каялась під час суду і не просила помилування?

-Чому Маруся відмовилась стати дружиною Івана  Іскри?

-Уявіть, що ви маєте можливість втрутитись у хід подій роману. Ким би ви хотіли бути? Чи змінили б ви щось у сюжеті твору?

9)  Група "юристи".

Група юристів працює над тезою: Маруся скоїла злочин і потребує кари. ( Учні діляться на підгрупи - звинувачення та захисту). Під час дискусії учні заповнюють таблицю "Дискусійна сітка Алверманна"

             Дискусійна сітка Алверманна

Обвинувачення Казали, що вона Гриця приворожила: «Котра дівчина чорні брови має. то тая дівчина усі чари знає» ( свідки Бобренчихи). Всі гадали, що вона відьма і відсахнулися ВІД НЕЇ: «Ну, ті сказали, що Маруся — відьма, що у Полтаві гіршої нема, що всі це мають, і по ній це видно. і що вона ж співала і сама»(свідки). Казали, що прив'язалася до Гриця:« -Та вуха ж в'януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав'язалась.» (Бобренчиха) І навіть кали її вели до шибениці, всі з ненавистю говорили: «Диви яке, іде і не спотикнеться! - Іде під зашморг, а диви яке!»

Маруся скоїла злочин і потребує кари

Захист Дуже кохала Гриця і прийняла всі звинувач­ення: «- Вона ж свій злочин визнала прилюдно! Бо, як до Гриця, мертвого, припала, казала все - як зілля те копала, як полоскала, як його варила і як уранці Гриця отруїла.  Вона ж співала, наче голосила, на себе кари божої просила». (Громада) Дитинство у них було спільне: «Коли ж у Гриця вибивалось навусся і Чураївна стала на порі, то полюбилась хлопцеві Маруся, - могли лише радіти матері» Завжди з сумом проводжала Гриця у походи: «Маруся так його чекала, такі літа одна перебула! Нікому ні руки не шлюбувала, ані на кого й оком не вела»

        Висновок юристів: Маруся не могла скоїти цей злочин, бо кохання до Грицька було частиною її самої. Вбити людину вона б ніколи не змогла.  Для віруючої людини, якою була Маруся, вбивство - це страшний гріх.

Слово вчителя.

      Маруся - яскрава особистість, що ввібрала в себе найкращі якості українки, її ж пісні - своєрідний духовний літопис України, цінність, яку неможливо знищити.

10)Асоціативне гроно.

Запитання.

Які асоціації з іменем цієї легендарної полтавчанки виникають у вас?

(Опираючись на текст, враховуючи характеристику , дану під час дискусії та своє власне бачення образу Марусі, учні підбирають слова, які вони асоціюють з імʼям цієї дівчини).

Зрада

Кохання

Безсмертя

 

Краса

Легенда

Маруся

     

Гордість

Ліна Костенко

Пісня

 

Слово вчителя.

Останнє слово ми все ж залишаємо за Марусею. Уявіть собі, що стерся кордон між століттями  і змогли зустрітись дві легендарні та неповторні жінки - Ліна Костенко і Маруся Чурай. Про що вони могли б розмовляти?

11) Група "актори"виконують сценку , під час якої відбувається діалог між автором та її літературним персонажем.

Ліна. Я все життя захоплювалась цією легендарною дівчиною. Твоя  мужність і витривалість мене захоплювала, а талант піснетворки полонив моє серце. Ти - неабияка дівчина.

 Маруся. Ні, Ліно, я - звичайна українка, така ж , як і більшість жінок нашого краю. Ми у цьому дуже з тобою схожі ,чи не так?

Ліна. Можливо, ти слушно кажеш. Ми - справжні українки і пишаємось цим. Та все ж я відчуваю деяку провину перед тобою. І хоча я повернула твоє імʼя із забуття та , разом з тим, окунула тебе у болючі спогади.

Маруся. Ні, Ліно, ти не просто повернула моє чесне імʼя, ти очистила його від бруду, який я змушена була носити напротязі віків.

Ліна. Скажи мені, Марусю, а чи вдалося мені відтворити твою любов до пісні, твої почуття до Гриця?

Маруся. Так, і в цьому ми, мабуть, дуже схожі з тобою. Я вірю, Ліно, що ти маєш безмежно щиру душу, великий талант та гордість. Адже лише така людина могла відчути те ж, що відчувала я, кохати, як кохала я, страждати, як страждала я. Я думаю, що у нас із тобою багато спільного.

Ліна. Можливо, ти права. Та я не розумію, як ти могла отруїти Гриця?

Маруся. Ох Ліно, Ліно! Та хіба ж я його труїла?! Те зілля було для мене. Після Грицевої зради моя душа померла, а тіло я хотіла вбити отим зіллям. Та доля вирішила інакше...

Ліна. Твоя доля така ж багатостражденна, як і доля нашої України. Але для нашого народу ти не просто дівчина з легенди, ти - його душа. Твої пісні, як іти сама, будуть жити у людській памʼяті стільки, скільки житиме наш народ, тобто вічно.

     14) Робота в групах „ Пресконференція"

(Учитель ділить клас на дві групи для узагальнюючої бесіди).

Прийом „ Запитання до авторки , запитання до літературного персонажа (М. Чурай) ".

(Учні Ігр. задають запитання Ліні Костенко, а ІІгр. - Марусі Чурай).

Рефлексійно - оцінний етап

I.          Есе " Нерівність душ - це гірше, ніж майна".

II.      " Незакінчене речення"

" Цей роман викликав у мене..."

 " Я зрозумів (ла), людська доля - це..."

 " А М. Чурай - це дівчина, яка..."

   Домашнє завдання.

Написати твір - роздум " Трагедія Марусі - це трагедія України";

виписати афоризми, які звучать із уст Марусі Чурай.